Оксана та Віталій познайомилися 17 років тому, шість років зустрічалися, а потім одружилися, поспішно плануючи появу малюка у своїй родині найближчим часом. Але в житті все вийшло інакше – подружжю, що любить, довелося пройти дуже непростий шлях довжиною в 11 років.
Сьогодні вони настільки щасливі, що, не таючись і не соромлячись досить інтимних подробиць свого життя, з неприхованою радістю та готовністю надихають своєю історією людей, які так само мріють про дітей, втрачаючи часом віру у щасливий кінець своєї історії:
Оксано, як давно ви почали планувати вагітність?
Ми досить довго зустрічалися з Віталієм – шість років. Багато наших друзів, поки ми зустрічалися, одружилися, народили дітей. І в якийсь момент виявилось, що ми з Віталієм – єдині, хто приходить на дружні вечірки, просто гуляє лише вдвох, без дітей. Тому ми вирішили, що наша перша дитина з’явиться дуже швидко, незабаром після весілля.
Коли ви зрозуміли, що у вас є проблема, і вам потрібна допомога лікарів?
Через рік після весілля ми зрозуміли, що у нас щось не так і нам час звернутися до професіоналів. Ми тричі робили ЕКЗ і тричі нічого не виходило. А потім ми прийшли на проект СТБ «Рік по тому» та потрапили до клініки ISIDA.
Віталію, Ви готові були вдатися до допомоги донора? Дуже сильне для чоловіка рішення.
Я дуже хотів дитину, а які у неї гени – яка різниця? Батько – той, хто няньчить, хто дбає про майбутню дитину. А запліднення це не так важливо.
Оксано, як ви дізналися, що вагітність відбулася?
Незважаючи на те, що у нас 11 років не виходило завагітніти, незважаючи на три невдалі спроби ЕКЗ, цього разу ми були абсолютно впевнені в успіху. Напевно, нам передалася впевненість нашого лікаря і взагалі всієї клініки – ми почували себе тут не як у лікарні, а як у сім’ї, де всі рідні і всі від щирого серця прагнуть допомогти.
Нас попередили, що у перші два тижні після ЕКЗ не варто робити тести, щоб не було хибного результату. Тому ми стійко витримали цей термін та поїхали здавати кров на аналіз. Ми здали кров о 8-й ранку, а коли зайшли до кабінету лікаря і один лікар передавав листок з результатами аналізу іншому, я побачила, що там записаний рівень ХГЛ більше 300. Я вже знала, яким буває рівень цього гормону під час вагітності, і мені вже не потрібно було говорити про те, що вагітність відбулася. Радість була просто незвичайною!
Віталію, а ви що відчули?
У той момент мені здавалося, що я можу від радості підняти на руках усю будівлю ISIDA, а потім поставити на місце… Ми чекали на це 11 років, стільки лікарів обійшли, навіть нетрадиційну медицину пробували. А тут – раз! І ми вагітні.
Оксано, як протікала ваша вагітність?
Жодних специфічних ознак вагітності у мене не було, тому щоб переконати саму себе в тому, що я вагітна, я вдома зробила тест. Дуже хотілося побачити заповітні дві смужки. Через якийсь час ми поїхали на перше УЗД і побачили на екрані монітора, як б’ється серце нашої дитини. За два тижні ще раз поїхали. І серце нашого малюка було вже на підлогу екрану, грубо кажучи.
Віталію, ви пам’ятаєте цей момент?
Да пам’ятаю. Але набагато краще пам’ятаю день, коли ми дізналися, що в нас буде дівчинка. Ми їхали на УЗД, і я чомусь був певен, що нам скажуть: «У вас буде син». А коли сказали, що буде дівчинка, я не міг повірити та попросив лікаря ще раз подивитися. Дуже хотів доньку. І ніяк не міг повірити, що всі мрії виконуються одразу: і вагітність вийшла, і донька буде. Ніяк не міг повірити такому повному щастю.
Що ви відчули, коли дитину поклали вам на груди?
Перша думка була, що я відчуваю те саме, що коли моя дівчинка була всередині мене. Вона так само б’ється колінками, тільки це вже не всередині, а зовні. І очі у неї були такі великі! Мені не вірилося, що я нарешті після стількох років очікування стала мамою. Але прийшло розуміння, що нас уже троє.
Оксано, як ви вважаєте, що у вашому випадку стало гарантією успіху?
Ми так довго хотіли дитину, так вірили в те, що в нас все вийде, що інакше, мабуть, не могло бути. Все склалося зрештою: ми знайшли клініку, де нам змогли допомогти. Ми знайшли лікаря, яка переконала Віталія погодитись на маніпуляцію і так спокійно та впевнено відправила нас вагітніти. Доля подарувала нам чудових акушерів, чудового анестезіолога. Ми потрапили до ISIDA, як до сім’ї. Нас прийняли, нам допомогли вирішити нашу проблему і ми пішли щасливими.
Що ви можете порадити тим парам, які, як і ви, з дня весілля мріють про дітей?
Вірити у те, що все можливо. Не впадати у відчай, не боятися зробити перший крок – звернутися до репродуктологів, пройти повне обстеження, зрозуміти причину та почати працювати над її усуненням. Якщо не виходить із першого разу – ну що ж, значить, потрібно зробити це ще раз. Потрібно шукати свою клініку, свого лікаря. Ми знайшли. Отже, цей величезний та щасливий шанс є і в інших.
