Мимовільне переривання бажаної вагітності – трагедія в житті кожної жінки, а якщо це повторюється не раз і не два, то тут навіть у найсильнішої людини можуть опуститися руки. У такій ситуації найголовніше – не втрачати надію і віру у свої сили, рухатися далі і в жодному разі не залишатися зі своєю бідою віч-на-віч.
Саме так і вчинила наша пацієнтка казахської національності А. – мама двох чарівних дівчаток, яка проживає на даний момент із сім’єю в Москві. Розповідаючи про те, як їй вдалося впоратися з проблемою невиношування вагітності, А. навмисно не піднімала свої медичні записи, хотіла, щоб розповідь була саме про те, що залишилося у серці.
«Наша історія незвичайна, справді Богом благословенна. Початок, втім, звичайний: ми з чоловіком одружилися і в нас народилася дочка. У мене були проблеми з нирками, тому народилася наша дівчинка за допомогою кесаревого розтину. Коли старша дочка пішла до школи, ми задумалися про другу дитину. Я була вже вагітна, коли ми переїхали до Києва. Жили ми просто чудово, з нетерпінням чекали появи на світ другого нашого малюка. Але на дуже пізніх термінах, після 6-ти місяців, дитина завмерла… Ми пережили це як у страшному сні…
Наступного року я знову завагітніла, вже близнюками. І на п’ятому місяці – знову біда, я втратила своїх дітей… У ті страшні дні мені зустрілася одна мудра жінка у віці, терапевт. Вона мені дала дуже слушну пораду: сказала, що нам треба знайти одного хорошого лікаря, який поведе нас від перших днів вагітності до народження дитини. Ось тоді я й записалася на прийом до Хажиленки Ксенії Георгіївни.
Спілкуючись із Ксенією Георгіївною, я не втомлювалася дивуватися її незвичайному методу роботи. Вона працює як професійний детектив, визначила чотири основні мої проблеми. Перша – внутрішній шов після кесарева був дуже погано зашитий, дуже грубий рубець. Друга – антифосфоліпідний синдром, третя – імунні порушення, тобто мій організм відкидав плід як стороннє тіло. Четверта проблема – ендометріоз та пам’ять клітин».
Після призначеного лікування, А. була змушена виїхати з чоловіком та дочкою з України. Дівчина суворо дотримувалась вказівок лікаря, підтримуючи з Ксенією Георгіївною постійний зв’язок в онлайн-режимі:
«Ми жили в іншій країні, вона не мала в нас матеріальної зацікавленості, вона вела нас лише на своєму альтруїзмі, особистому ентузіазмі. Ми надсилали їй результати всіх аналізів, вона дивилася і говорила, що треба робити. У такому режимі ми дотягли до 7 місяців. Пам’ятаю, як я просила зробити на цьому терміні кесарів розтин. «Нехай він народиться, поки живий!», – просила я. Але вирішили почекати ще трохи, хоч пару тижнів. Протягом цих двох тижнів у мене почалися проблеми із нирками. І одного разу, приймаючи душ, я зрозуміла, що стою в душовій кабінці, що вся в крові. Я встигла покликати чоловіка, у мене запаморочилося в голові. Чоловік викликав «швидку», зазирнув у кімнату дочки і сказав: «Що б не трапилося, не виходь із кімнати».
Я лягла на ліжко з єдиною думкою: якщо моя дитина помре, я хочу піти з нею. Мене зрозуміють жінки, які пережили вагітність, що завмерла. Це так страшно – коли твоя дитина в тебе вмирає. Це такий біль, така порожнеча! Ти не можеш пробачити себе, мучить себе і своїх близьких, молишся, з величезним зусиллям виходиш з цього стану, але напівживий. Частина тебе вмирає з дитиною… У ті хвилини я розуміла, що в мене вже не вистачить сил пережити загибель ще одного малюка, що я не зможу піднятися, жити далі.
Мене врятувало те, що лікарі діяли дуже швидко. Наступного ранку я прокинулася після операції і мені принесли мою дівчинку – дитину з абсолютно азіатськими рисами обличчя, але з синіми очима. Це справді вимолена у Бога дитина… Я не можу висловити словами свою подяку Ксенії Георгіївні. Красива, розумна, сильна жінка, яка справді нам дуже допомогла. Це просто неймовірний професіонал, який веде вагітність настільки скрупульозно, вдумливо, уважно, що результатом стає справжнісіньке диво. Нашому диву, нашій дівчинці вже 6 років. Вона бовтанка, красуня, неймовірний потік позитивної енергії.
Я хочу сказати тим дівчатам, які теж пережили жах невиношування вагітності, смерть своєї дитини: «Не впадайте у відчай!» Коли дуже сильно хочеш дитину, її душа вже поряд із тобою. І залишається лише молитися та шукати професіонала, який допоможе цій душі прийти у цей світ. Ми таку людину знайшли. Це Ксенія Георгіївна Хажиленко. Благословенна українська земля, благословенна клініка ISIDA та Ксенія Георгіївна – вони подарували нам щастя».
Невиношування вагітності – це серйозна проблема, що супроводжується сильним стресом, але вона завжди має рішення. У такій ситуації вкрай важливо, щоб поряд знаходилися люблячі, дбайливі люди, а також грамотний фахівець, який призначить необхідне обстеження для з’ясування причин, що послужили несприятливому результату вагітності, і надалі призначить правильну схему лікування для успішного настання та перебігу наступної вагітності, яка і наведе до народження бажаної дитини. Сподіваємося, що історія А. надихне дівчат, які зіткнулися з цією страшною проблемою, ніколи не впадати у відчай і продовжувати боротися за своє маленьке велике щастя!
