Для багатьох пар екстракорпоральне запліднення (ЕКО) є довгоочікуваним шансом стати щасливими батьками. В. та І. розповіли, як це було в них.
Коли у Вас свідомо виникло бажання мати дитину?
І.: Повноцінне усвідомлення того, що хочу стати матір’ю, прийшло років у 25 років. Але згодом я зрозуміла, що нічого не виходить. А подруги давно повели дітей до школи… Мені було морально тяжко, траплялися навіть зриви. Була впевнена: якщо мені остаточно скажуть, що жодних шансів немає, просто піду в монастир. Слава Богу, я зустріла В., який мав сильне бажання мати дітей, і він готовий був робити для цього все.
Коли Ви вперше порушили це болісне питання з В.?
І.: Так ми з цього і почали – буквально на другому побаченні! Одразу знайшли спільний інтерес. Для когось це ролики, риболовля чи ще щось, а в нас – діти! Спочатку побіжно обмовилися, що у кожного з нас були шлюби, а батьками не стали… Рік ми прожили без дітей, лікували якісь неіснуючі хвороби. Потім прийшли до ISIDA – і вже невдовзі пішли з клініки з дитиною!
Як багато часу зайняли у Вас спроби завести дітей?
В.: Майже 10 років: спочатку окремо один від одного у перших шлюбах, потім близько двох років разом. Ми зверталися до різних медзакладів, але не отримували потрібного результату. Склалося враження, що мета більшості клінік – лише заробляння грошей, тому процес «лікування» може бути затягнутий нескінченно. Дослідження, аналізи, уколи, вітаміни… Коли ми це зрозуміли, вирішили звернутися до ISIDA. І вже від першої, безкоштовної, консультації у цій клініці залишилося гарне враження. Лікар вникла у суть проблеми та озвучила варіант її вирішення: ЕКЗ.
І.: Чомусь ми вирішили, що ISIDA – це вершина, і якщо не тут, то нам уже ніде не зможуть допомогти.
Вас попереджали, що ймовірність вагітності не 100%?
І.: До нас поставилися чесно, нічого не приховували і не давали безпідставних надій. Сказали: у вашому віці ймовірність того, що вдасться завагітніти за допомогою ЕКЗ – 50%. Ми одразу знали, на що йдемо. Напевно, наша надія та встановлення на успіх мали велике значення. Адже все вийшло з першого разу.
Як Ви дізналися про вагітність?
І.: Процедура відбулася 22 жовтня. Через два тижні потрібно було здати кров та отримати результати, але я не витримала – зробила тест. Коли побачила дві смужки, одразу прибігла до Володи! А невдовзі мені зателефонували та повідомили, що все вийшло! Не пам’ятаю, що я там дівчаткам говорила, але була неймовірно щасливою!
Зараз Ви хочете завести другу дитину. Думка про це прийшла після народження першого чи другого заплановано заздалегідь?
З: Мені здається, двоє дітей – це оптимальний варіант. Розумієте, я – єдина дитина у сім’ї, І. – теж. Тобто як результат життя шести людей (ми і наші батьки) – поки що лише одна донька-онука. Обов’язково слід спробувати народити ще одного.
І.: До того ж, наша Саша дуже любить дітей, вона товариська і не проти поповнення. Часто у своїх малюнках зображує велику сім’ю – цілі хороводи. У ISIDA завдяки кріоконсервації у нас збереглося ще 8 ембріонів, а це як мінімум дві спроби. Взагалі процес уже запущений: восени я почну здавати аналізи.
Що вам найбільше сподобалось у ISIDA?
В.: Знаєте, буває, приходиш у компанію, бачиш – люди там досягли узгодженості у роботі. Розумієш, що ви маєте спільну мету і що готовий робити з ними спільний проект. Саме таке почуття у мене було, коли я прийшов до ISIDA.
І.: Дуже люблю порядок та дисципліну навіть у дрібницях. Якщо побачу в медустанові неприбраний туалет або неохайного лікаря, у мене ніколи не буде до клініки довіри. В ISIDA завжди ідеальна чистота, вишколений персонал. Все працює, як годинник, усі на своїх місцях, і всі знають, що мають робити.
Ваш шлях до батьківства був довгим. Чи можете щось порадити парам, які опинилися у такій же непростій ситуації?
З: Якщо ви вже визначили свою мету, то просто йдіть до неї. Дорога не завжди буде простою, але ви повинні пройти по ній. Головне – не переживати марно, а думати, що ви можете зробити в тій чи іншій ситуації. Робіть те, що у ваших силах і не зупиняйтесь.
І.: Дуже важливо вірити у позитивний результат. Нехай у нас це сталося не зовсім природним шляхом, а за допомогою ЕКО, але, дякувати Богові, що сучасна медицина дає таку можливість. Моя порада – не зневірятися, не здаватися, ні в якому разі не заганяти себе в кут! Вірте, сподівайтеся, шукайте варіанти, але тільки не сидіть склавши руки.
